ЯК ЦЕ БУЛО

спогади українських зірок про знімання їхніх перших кліпів
У часи діджитал-можливостей втілити найдивовижнішу та, на перший погляд, нереальну ідею кліпу для зірок не є проблемою.

Чого не скажеш про 90-ті, коли шоу-бізнес як такий в Україні тільки зароджувався.

ТСН.ua поспілкувався з акулами вітчизняного співочого олімпу та дізнався, як створювалися найперші українські кліпи.

1989

1989

ВОПЛІ ВІДОПЛЯСОВА, "ТАНЦІ"

Розповідає Олег Скрипка
Це був не просто дебютний кліп гурту "ВВ", це був взагалі перший кліп в українському шоу-бізнесі. Нас запросили на УТ-1. Режисер Олена Прігова сказала, що прийшло розпорядження з Москви зняти українських неформалів. Вони обрали "ВВ".

Кліп знімали на відео. Це важливо, оскільки в ті часи знімання робили лише на плівку. А тут нові відеокамери. Пам'ятаю, довго не могли налаштувати колір, був якийсь збій у цих камерах. І в ході цього налаштування ми вирішили зняти чорно-білий кліп. Чорно-біле відео у 80-х роках це було авангардово. Це було важливе рішення для нас.

На ті часи не було студій для кліпів. Знімання відбувалися в одному з павільйонів "Київнаучфільму", підготовленому для якогось наукового фільму. Там вже і світло було виставлене. Це було суперсвітло, дороге.

Це був величезний, повністю засвічений павільйон. За радянських часів можливо було таке. Зараз такого результату дуже важко досягти. І оцей прийом ми використали у кліпі. Там з'являються наші чорно-білі фігури. Відео вийшло в стилі кубізму, воно дуже пасує під цю музику. Знімання тривали, напевно, години дві.
Цей кліп показали один раз 1989 року в програмі Владислава Лістьєва "Погляд". Один раз показали, і весь Радянський Союз вибухнув. Артемій Троїцький (музичний критик – прим. ред.) нас назвав групою номер один в Радянському Союзі 89 року. Наш зірковий шлях у СРСР розпочався з цього кліпу.

Розумієте, тоді була така ситуація, що однієї прокрутки по телебаченню було достатньо, щоб гурт став відомим. Стосовно сюжету кліпу. Там, в принципі, у кадрі нічого такого не відбувається. Ми просто клеїли дурня. Я співаю, а хлопці грають на інструментах. Єдине що, зрозуміло, що це така гротескна картина.

Ми завжди працювали і зараз працюємо у стилі гротеск. І плюс у нас – транспарант із написом "Танці". Ми використовували його на концертах, де транспарант виносили два панки. Ми це використали у кліпі. І воно в стилі гротеск-мінімалізму, плюс немає кольорів, жодних декорацій. Це спрацювало.
Стосовно моїх незвичайних танців у кліпі. Я займався у театральній студії пластикою. Я вивчав авангардовий театральний стиль, щось на кшталт пластичної імпровізації. Вона називалася поліфонічно-пластична імпровізація. Поліфонія – це коли ти в своє тіло впускаєш різні теми і вони паралельно чи одна якась тональність, звучить в тілі. Ми робили імпровізаційні вистави.

Я й досі це використовую, хоча багато років цим не займаюся. Так сталося, що мої рухи ще нагадують приблизно стиль, у якому працював Петро Мамонов (російський рок-музикант – прим.ред.). Треба розуміти, що тоді була дуже популярною пластика і тільки-но починався брейк-данс. Він був дуже популярним. Брейк-данс має своєю основою пластику, пантоміму. Це те, що я вивчав.

Пам'ятаю, під час знімань стався один неприємний момент. Я посварився з операторами. Вони дуже довго не могли налаштувати камери. Я на них накричав: "Давайте, кольори прибирайте". Вони зауважили: "Ні. Це буде непрофесійно". Я наполіг на тому, щоб кольори забрали, щоб відео було чорно-білим. І виявилося, що це дуже круто. Зараз я шкодую, що тоді так поводився із операторами.

1990

1990

ІРИНА БІЛИК, ЛИШЕ ТВОЯ

Розповідає Ірина Білик
Кліп на пісню "Лише твоя" став для мене знаковим. Його також можна назвати і першою відеороботою. Знімання тривали близько доби. Стосовно мого образу в кліпі, то якою я тільки не була раніше – і брюнеткою, і рудою.

У 90-ті роки стилісти, які тоді тільки почали з'являтися в Україні, везли через кордон фарбу банками і випробовували її на артистах, враховуючи і мене.

Але те, що було написано на банці, вкрай зрідка відповідало дійсності – так "світло-бежевий" на голові міг виявитися і сірим, і каштановим, а одного разу мене і зовсім пофарбували в зелений – як Кісу Вороб'янінова.

Всю ніч я ридала, а на ранок Юра Нікітін (екс-продюсер Білик – прим. ред.) повіз мене в ту ж перукарню, де таке зі мною створили, щоб вони все виправили.

Що там зі мною тільки не робили, але остаточно витравити отруйний колір не змогли – світле волосся все-таки злегка відливало зеленню. У такому вигляді мені довелося зніматися в кліпі "Лише твоя", але – абсолютно несподівано – всі вирішили, що так і було задумано. Але все-таки найкращий колір волосся для мене – білий.
Складність в зніманнях перших кліпів була в тому, що постійно не вистачало одягу. Особливо взуття. У часи СРСР взагалі не було, де купити і що купити цікаве, оригінальне. За тканинами я їздила до Німеччини. Взуття теж там купувала.

Тоді люди не так часто виїжджали за кордон, як зараз, тому доводилося пристосовуватися, як можеш. Після виходу цього кліпу інші виконавці почали брати приклад, як треба робити якісний продукт. Почалося розуміння того, що таке "модно" і "сучасно".

1995

1995

ТАБУЛА РАСА, ШЕЙК ШЕЙ-ШЕЙ

Розповідає тодішній продюсер колективу Віталій Климов
Режисером кліпу був Віталій Докаленко. Зніманнями відео займалася одна з перших кліпмейкерських компаній "Master video".

Це була така серйозна спроба зняти кліп. Своїми силами, без будь-яких грошей. Оператором був Василь Сикачинський, який то у нас, то в Росії знімає. Приміром, він знімав стрічку "День виборів".

Ми довго обирали натуру. За замислом сюжету нам потрібен був пісок. Врешті, обрали якийсь незрозумілий фрагмент піску на Оболоні, там мало бути якесь будівництво.

У нас тимчасово перебувала чужа камера, яку ми брали для знімання рекламного ролика. Хазяїн просто вчасно її не забрав, вона лишилася у нас на зберіганні. Чого їй просто так лежати? Це нам здешевило процес знімань.
Якою від самого початку була ідея кліпу, зараз вже ніхто й не згадає. Тому що коли ми приїхали на місце знімань, нам треба було їх уже скасувати. Річ у тому, що прорвало якусь комунікацію і звідкись хлистала вода. До речі, у кліпі є цей фрагмент.

Через цю воду, яка почала розмивати пісок, ми вже знімали не за сюжетом, а просто, щоб було гарно. При чому, коли ми приїхали, перші півгодини збиралися навіть згорнутися і поїхати. І, здається, Василь Сикачинський наполіг на зніманнях.

Блазень у кліпі, якого виконав покійний Віталій Лінецький, це alter ego Олега Лапоногова. Костюм Лінецького був взятий із якогось спектаклю театру драми та комедії. Пам'ятаю, що потім художник із костюмів цієї вистави висував нам якісь несміливі претензії, оскільки, дійсно, є якісь права на цей костюм. Звичайно, тоді ці правила не працювали. Грубо кажучи, він на нас ображався, що ми в нього не запитали.

Пам'ятаю, що на місці знімань стояв залізний каркас, який, за сценарієм, ми планували перетворити на намет. Лінецький мав виконувати роль конферансьє і повинен був відкривати театральну завісу. Там мали змінюватися усілякі сцени. Але коли ми приїхали, то вже цю конструкцію прибрали.
Більше того, за декілька годин мали увімкнути намивання піску. На зніманнях була присутня людина, яка відповідала за включення води. Вона нас попереджала, скільки часу лишилося до намивання піску.

Є ще один трюк, пов'язаний з цим кліпом. Касету з відео я поклав до апаратної на УТ-1 випусковим режисерам. Коли виникали дірки між програмами, режисери заповнювали паузи якимись відео, реклами у той час особливо не було. Тоді ж все було не комп'ютеризовано.

Так от випусковий режисер брав просто з поличок якусь касету, не думаючи, що саме на ній, і ставив, щоб заповнити простір. Оскільки у той момент я був вхожим на канал УТ-1, то поклав касету на правильне місце. І потім мені всі телефонували і казали: "Нічого собі! Ти домовився з УТ-1". Я сам, чесно кажучи, не думав, що спрацює. Але спрацювало.

1998

1998

ОЕ, ТАМ, ДЕ НАС НЕМА

Розповідає тодішній продюсер колективу та першого професійного кліпу ОЕ Віталій Климов
Ідея кліпу належить Семену Горову. Оскільки ми розуміли, що пісня пішла вже на радіо, то відповідно їй був потрібен кліп. Ми з Семеном гарні друзі і вирішили робити це, попри те, що грошей на виробництво спочатку особливо не було.

Ідея з холодильником виникла, коли у кліп треба було "інтегрувати" продакт-плейсмент. У холодильнику стоять соки "Смак". Тобто, всі бачили цей кліп, однак мало хто звертає уваги на те, що стоїть у його дверцятах – причому в першому ж кадрі.

Це класичний продакт-плейсмент і ми вирішили сюжетно це втілити саме таким чином. Ну а як інакше? Просто пити сік в кадрі було б дивно. Тож Семену прийшла в голову отака ідея. Вона від початку не несла жодної ідеології. Це зараз вже можна, звичайно, додумувати, от холодильник – це місце, в якому "нас нема".

Знімання відбувалися біля Пам'ятника невідомому солдату на Печерську. Головна сюжетна лінія кліпу – парафраз на кінокласику "Броненосець "Потьомкін", тому у відео присутні бабуся, сходинки, люди, що біжать. Тільки у стрічці, наприклад, це солдати, а у кліпі – дівчата крокують сходинками. Там просто покадрово можна порівнювати із фільмом Ейзенштейна, з найяскравішими моментами сцени на сходах.
Знімання тривали дві доби. Оскільки не було достатньої фінансової можливості, все було зняте на дружніх засадах. Робив мій продакшн (оскільки паралельно з музичним бізнесом, я ще займаюсь виробництвом відео).

У кліпі знімалися друзі. Там були Соня Сотник, Сніжана Єгорова, Коля Матросов. Єдине – ми заплатили якісь смішні гроші моделям. І ще – купили спеціально холодильник.

Знімали на плівку для аерознімань, яку ми шматками скуповували у всьому Києві у магазинах "Учтехприлад", тому що в одному магазині такої кількості, яка була нам потрібна, не було.

Нам справді потрібна була така реально стара плівка, щоб досягти відповідного ефекту. Камеру, здається, взяли в навчальній кіностудії театрального інституту. Спочатку відзняли натурну сцену, а з холодильником вже знімали окремо. До слова, холодильник я залишив собі. Стоїть у моєї мами на дачі.
Розповідає барабанщик ОЕ Денис Глінін
Віталій абсолютно правий – знімалися всі знайомі і друзі, і все відбувалося дуже весело, наскільки я пам'ятаю. Є тільки один момент, який мені дивитися боляче – сцена зі сходами, всі біжать повз бабусі, яка сидить на сходах, і хтось у цій метушні налетів на неї.

Довелося їй несолодко, але роль вона дограла! Дубль залишили і тепер, коли дивлюся цей фрагмент, завжди серце стискається. Але це єдиний неприємний момент з усіх знімань.

А так, було весело: бігали сходами, кричали, рвали колготки дівчатам (залишилося за кадром чомусь). Тільки ось в холодильнику було тісно і спекотно, але чого ж не зробиш заради мистецтва і свого першого кліпу. Я щиро і глибоко вдячний всім, хто зробив це і брав участь у зніманнях просто через дружбу та через інтерес.

P.S. А до холодильника, Віталію Вікторовичу, ми ще повернемося, сподіваюся. І не раз.

1998

1998

СКРЯБІН, ТАНЕЦЬ ПІНГВІНА

Розповідає син одного з засновників та колишнього
бас-гітариста "Скрябіна" Ростислава Домішевського Артем Явніков
Мені було на той момент 8 років. Я пам'ятаю, як Кузьмі прийшла ідея моєї участі в створенні самої композиції. Це був вечір, коли вони мені запропонували заспівати і записати це на студії. За ніч ми записали мій дитячий голос.

По суті, ідея кліпу була показати цей світ з мануфактурами, заводами, і, по інший бік, – природа, чисте повітря. В політичній версії якраз це показано. Коли я обираю потрібні двері на підтримку на той момент "Партiї Зелених". Особливо кінцівка, де я домалював штучний соняшник". Знімання відбувалися на кіностудії імені Олександра Довженка.

1998

1998

ТНМК, ЗРОБИ МЕНІ ХІП-ХОП

Розповідає учасник ТНМК Фоззі
Після виступу ТНМК на фестивалі "Червона Рута" директор телекомпанії Приват-ТВ Олександр Голубчик (Фагот і Фоззі були співробітниками телекомпанії, вели програму "Реп-Обойма") в гримерці пообіцяв, що буде знято кліп. В подарунок.

Режисером став Сергій Андрюнін (нині, на превеликий жаль, покійний). Знімали довго, протягом півроку, у вільний час. Сенс сюжету є таємницею навіть для учасників групи. Досі.

Знімався в Харкові, декілька локацій, базова – недобудований пологовий будинок на Олексіївці. Через 17 років група зняла там же кліп "Українська мрія" (незабаром вийде). Ані образів, ані гриму. Діля бігав з голою дупою лазнею, через що згодом виникли складнощі з розміщенням на ТБ.

2000

2000

ДРУГА РІКА, ВПУСТИ МЕНЕ

Розповідає фронтмен гурту Валерій Харчишин
Тоді вибір був не дуже великим. Можна було або знімати відео власними силами, або (за наявності бюджету) звернутися до режисера. Ми обрали друге і тому особливо не замислювалися над сюжетом майбутнього відео, повністю довірилися режисерові, Максу Папернику. Він був одним з найкращих режисерів тих часів, а усього було їх тоді два – Макс та Семен Горов, з яким ми, до речі, зняли наступний кліп.

Дівчина в клітці, як мені здавалося, зображує птаха, ну так, мені здається, мало статися. Який, своєю чергою, насилає на нас різні стихії: вогонь, воду і щось ще… "Стихії" набиралися в пожежну машину просто з Дніпра, а знімали ми 27-го березня 2000 року, коли вода була максимум +10.

Тому, коли у якусь мить на нас почали викидати піну, ми були просто щасливі, падаючи в неї, щоб хоч трохи відігрітися. А от що на цих зніманнях дійсно було приємно і весело – так це розбивати інструменти. Мені здається, що в Україні ми зробили це вперше, адже це було 16 років тому.
Цікаво, що з цим кліпом пов'язаний перший "український скандал в шоу-бізнесі", як його охрестили журналісти. Його суть полягала в тому, що заплативши за тими часами неймовірну суму в $ 8 000 за створення відео ( тоді – вартість квартири у центрі столиці), ми вирішили, що ціна занадто висока як для одного кліпу і трохи згодом захотіли зробити римейк на цей кліп з використанням старого матеріалу, попередньо отримавши ремікс від Chief.

На що наш режисер відреагував скандалом і погрозами подати на нас до суду за незаконне використання його інтелектуальної власності. Не пам'ятаю, чим все закінчилося, але факт, що існує два кліпи на пісню "Впусти мене". І зараз, зустрічаючись з Максом, ми і не згадаємо ту історію.

"Впусти мене" – це єдиний кліп, коли я запам'ятав дату знімань, оскільки знімали ми його у день народження нашого барабанщика Олексія Дорошенка, і після поїхали грітися до сауни після крижаної води і святкувати.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
Made on
Tilda