БІЗНЕС З НУЛЯ

Як розпочати свій бізнес, як зробити його унікальним, де взяти гроші, як залучити інвесторів, як привернути увагу суспільства. Ці запитання неодноразово собі ставлять усі, хто надумав займатися підприємництвом.

ТСН.ua поспілкувався з українськими бізнесменами, які пройшли усі кола бюрократії, починали свій бізнес без копійки грошей, які ціною власних помилок досягали успіху і живуть своєю справою роблячи її корисною насамперед не для себе, а для людей, що їх оточують.

Хтось до цього мав хист із дитинства, а хтось вирішив випробувати долю через обставини. Тож, як в України побудувати бізнес з нуля не маючи стартового капіталу – читайте далі в історіях підприємців.

Як розпочати свій бізнес, як зробити його унікальним, де взяти гроші, як залучити інвесторів, як привернути увагу суспільства. Ці запитання неодноразово собі ставлять усі, хто надумав займатися підприємництвом.

ТСН.ua поспілкувався з українськими бізнесменами, які пройшли усі кола бюрократії, починали свій бізнес без копійки грошей, які ціною власних помилок досягали успіху і живуть своєю справою роблячи її корисною насамперед не для себе, а для людей, що їх оточують.

Хтось до цього мав хист із дитинства, а хтось вирішив випробувати долю через обставини. Тож, як в України побудувати бізнес з нуля не маючи стартового капіталу – читайте далі в історіях підприємців.
Проект "КУБ. Країна підприємців" від ПриватБанку покликаний відновити економіку України шляхом розвитку малого бізнесу та підприємництва, а також створити за 2 роки 1 000 000 нових робочих місць.
Олена
Ниценко
Свій бізнес ми почали 2008-го року, коли під час кризи нас витурили з роботи. На той час мій чоловік працював менеджером у великій компанії. Після того, як його звільнили, ми ризикнули розпочати власну справу. Це відбулося просто на дивані, за своїм комп'ютером, у своїй квартирі.

Ми займаємося постачанням дезінфікувальних засобів та медичного обладнання лікарням, навчальним та харчовим закладам. Все починалося з того, що ми працювали на довірі клієнтів, навіть не маючи стартового капіталу. Люди добре нас знали і довіряли. Ми оформлювали замовлення, брали передоплату, а вже потім поставляли товар. Так потихеньку ми почали зростати.

Тільки-но почали збільшуватися обсяги продажів, ми створили Товариство з обмеженою відповідальністю. До того ж у нас збільшилася логістика й охопити усе самим стало неможливо. У нас з'явилося багато нових проектів, нам були потрібні нові співробітники, а коштів на все не вистачало. Ми зверталися до багатьох банків, але скрізь надто високі відсотки і дуже не лояльні умови. Тоді ми дізналися про КУБ від ПриватБанку.

Там був найнижчий відсоток, зручна система виплат тощо. Взагалі, в Україні більше немає аналогічних сервісів, які би давали можливість розвивати свою справу. Адже новачкам, щоб якось почати свій бізнес, і потім не дати ідеї чи проекту згаснути, потрібні кошти. Власне, цю проблему КУБ і вирішив.

Наразі ми користуємося багатьма сервісами, і вони справді дуже корисні і допомагають в діяльності. Після націоналізації ПриватБанку був певний острах, він навіть і зараз не минає, але через довірливі відносини з нашим менеджером, я розумію, що все добре. Навіть трохи ліпше стало, впали деякі проценти.

Після отримання кредиту ми одразу ж почали наймати нові кадри. Так у нас з'явився завідувач складом, а буквально за місяць – ще один працівник, який тепер займається відстежуванням тендерів у системі ProZorro. І третій працівник, якого ми взяли – менеджер. До того ж, ви вже майже закінчуємо виплачувати кредит.
Бути підприємцем в Україні – необхідність, насамперед, для самої країни. Мені здається, єдиним виходом для нашої країни є збільшення підприємців та відкриття нових проектів
Займатися цією справою ми вирішили першою чергою тому, що одна із головних проблем нашої медицини – утилізація медичних відходів. Власне, з нею ми й намагаємося боротися. Хоч наразі ми завозимо імпортне обладнання, але мріємо виготовляти його самі. Ми прекрасно розуміємо, що таке обладнання можна робити самим в Україні.

Ми вже маємо декілька власних розробок, навіть декілька експериментальних одиниць. Наразі ми зробили невеличке замовлення, щоб зрозуміти економічний складник цього виробництва. Наша головна мрія – впровадити це в життя. Дуже хотілося би виготовляти все обладнання на власних потужностях.

Окремо хочу зауважити, що бути підприємцем в Україні – необхідність, насамперед для самої країни. Мені здається, єдиним виходом для нашої країни є збільшення підприємців та відкриття нових проектів, оскільки це створення нових робочих місць. Якби кожен десятий українець відкрив своє підприємство і дав близьким по 2-3 робочих місця, проблема безробіття почала б зникати, а Україна могла б вилізти із боргової ями.

Та попри все існує низка проблем, які потрібно вирішити насамперед. Це саме ті проблеми, які стають на заваді бізнесу. Перше – це корупція. Навіть, беручи участь у системі ProZorro, ми відчуваємо це на собі.

Друге – податки. Ми їздимо до багатьох країн, зокрема до Туреччини, Китаю, Тайваню тощо. Дивлячись, які податки в цих країнах, розумієш, що в Україні вони надто високі. Наприклад, у Туреччині вони становлять усього 8 відсотків, в ОАЕ взагалі відсутні. Звісно, я чудово розумію, що податки мають бути, та, на мою думку, вони мають бути більш лояльними.

Третє – незнання законодавства з боку підприємців. Дуже важливо буди юридично обізнаним і, власне, жити за законом. А якщо постає питання збільшення зарплат працівникам, насамперед потрібно думати про те, як зробити свою справу більш прибутковою, щоби, власне, мати можливість платити більшу зарплату і сплачувати податки, якими б високими вони не були.
Володимир
Колесник
Підприємницькою діяльністю я почав займатися досить давно, перше ПП я відкрив 1999 року, ще навчаючись на другому курсі. Це був магазин секонд-хенду. Після завершення навчання я займався канцтоварами, а потім потрапив у банківську галузь – кредитування малого та середнього бізнесу. Тривалий час у цій галузі й пропрацював, потім продавав одяг через власний інтернет-магазин.

У грудні минулого року я вирішив відкрити у Запоріжжі хостел – наразі це і є моїм ключовим бізнесом, який я активно розвиваю і пов'язую з ним своє майбутнє. Я доволі пильно стежив за проектом Dream House Hostel, завдання якого – побудувати масштабну мережу хостелів у Східній Європі. Я одразу зацікавився проектом, більше того, я давно хотів себе спробувати у галузі готельного бізнесу. І, власне, після цього я вирішив придбати франшизу і відкрити хостел.

Спочатку планувалося зробити його невеличким, але потім приміщення, яке ми знайшли, виявилося досить великим. Там було 350 квадратних метрів. І, власне, для такого приміщення, й рівень інвестицій потрібен на порядок вищий, а грошей не було взагалі. Я почав шукати будь-які способи залучення інвестицій – позичав гроші у своїх знайомих, родичів. Наразі маю близько 15 інвесторів.

І єдиний з банків, який був готовий кредитувати малий бізнес без застави і під проект – виявився ПриватБанк із проектом КУБ. На той час програма тоді тільки-но стартувала і, можна, сказати, мені дуже пощастило бути одним із перших. Суму видали трошки меншу, ніж я розраховував, але це було швидко, красиво, й повністю виправдало мої сподівання. Проект шикарний. В Україні взагалі немає аналогів, а кредитування для малого й середнього бізнесу в принципі закрите, надто під проект, який є тільки в голові. Наразі завдяки КУБу ми перебуваємо на стадії набору персоналу й плануємо створити 5-6 робочих місць.

Далі планую працювати над розширенням клієнтської бази. Наприклад, наш хостел має девіз «Ні дня без покращень». Власне, щодня ми це й робимо, придумуємо щось нове, додаємо якусь нову послугу. Ми навмисне не використовуємо платну рекламу, а збираємо гроші, щоб покращити сервіс. Все базується на особистих рекомендаціях. Цей процес трохи повільніший за звичну рекламу, але більш дієвіший.
Підприємцям держава допомагати не повинна, вони як високомотивовані люди можуть самі про себе подбати. Найголовніша допомога, яку може надати держава, – не заважати підприємцю займатися його справою
Ми працюємо так, щоб кожен наш гість і був нашим рекламним агентом. Щоби приїхавши до Запоріжжя, людина навіть не бажала переночувати десь-інде. Ми збираємося покращувати хостел доти, доки він не стане лідером ринку. Зараз конкуренції немає, але згодом вона звичайно з'являтиметься. Згідно зі статистикою, найбільше у нас гостей було, звичайно, з України, на другому місці Туреччина, і на третій сходинці – Сполучені Штати.

Взагалі, я вважаю, що підприємцям держава допомагати не повинна, вони як високомотивовані люди можуть самі про себе подбати. Найголовніша допомога, яку може надати держава, – не заважати підприємцю займатися його справою. Та водночас дуже важливим є адміністрування. Тобто, ведення бізнесу в Україні треба значно спростити. Я готовий платити гроші і займатися своєю справою так, щоби мені було це зручніше. Оскільки найбільша проблема – це купа бюрократичних процедур.

Варто розуміти, що малий бізнес – це та сила, яка може розбудити цю країну і змусити її рухатися у напрямку процвітання. У нас практично відсутня конкуренція, особливо в малому та середньому бізнесі. Ринок порожній. Немає нічого. Можна брати і займатися будь-якою справою. Варто подивитися на все очима клієнта, зрозуміти, чого не вистачає, що потрібно покращити – і почати в цій галузі розвивати справу.

І на це слід звернути увагу молодим підприємцям. Я розумію, що може виникати страх перед початком нової справи, але не варто нічого боятися, потрібно брати й робити. Робота підприємця – це в принципі постійна боротьба із власними помилками. Нічого поганого в цьому не має, навпаки – це гартує дух і дозволяє рухатися вперед до здійснення своєї мрії. Молодим підприємцям варто звернути увагу на сферу послуг – це саме та галузь, де проекти та нові ініціативи найзатребуваніші. Більше того, їх можна постійно покращувати й покращувати, рухаючись у ногу із часом.
Ярослав
Пилипчук
2006 року я створив свою фірму, до цього працював комерційним директором в компанії, яка займалась системами очищеннями води – постачання, монтаж обладнання тощо. Створивши це підприємство, ми продавали такі системи як для побутових потреб фізичних осіб, так і для юридичних.

Потім з'явився запит і на обслуговування, таким чином компанія почала розвиватися. Тобто, якщо на етапі створення акцент робився на продажі фільтрів, то зараз ми переважно займаємося обслуговуванням.

Тільки-но ми перейшли на новий етап, постала потреба у комплектуючих. Відповідно, щоб їх придбати, потрібні вільні кошти. Оскільки зайвих грошей не було, я почав дізнаватися, де можна було б на лояльних умовах отримати кредит. Банк, в якому я на той час обслуговувався, мені, можна сказати, відмовив.

Та згодом пощастило зустрітися з представниками ПриватБанку, які розповіли про проект КУБ і можливість видачі кредиту на умовах, настільки лояльних, що я скористався послугою двічі. Ці кошти мені допомогли збільшити оборот, що своєю чергою дозволило закупити необхідні матеріали та сировину.

Нині доводиться закупати всі необхідні матеріали за кордоном. Але було би добре налагодити виробництво у нас в Україні. Для мене це добре через те, що вже є ринок збуту. Тобто виробництво сировини – це найближча перспектива.

Єдина проблема, яка залишилися, і в, власне, мене стримує - дуже велике навантаження на фонд оплати праці працівників. Велика сума податків, які потрібно сплачувати державі і через це страждає підвищення заробітної плати. А заробити більше не завжди вдається. І друге – не вистачає стабільності.

Не те, щоби я скаржився і відлякував молодь починати свій бізнес. Скажу навіть більше, коли ти найманий працівник, постійно перебуваєш в якихось рамках, то займатися підприємницькою діяльністю – просто необхідно. Ясна річ, що кожен не може бути підприємцем, та не варто боятися відкривати свій бізнес і починати свою справу, особливо молодим людям.

Якраз їм хочу сказати: варто займатися тим, що ти вмієш робити. Потрібно донести якось свою фішку, зробити це краще. І головне, починати бізнес варто, заручившись підтримкою близьких людей, і розумно витрачати гроші.
Андріан
Ниценко
Свій бізнес я почав 2003 року. Я займаюся терміновою й ексклюзивною поліграфію. Все це ми робимо швидко, оскільки маємо дороге закордонне обладнання. Ексклюзивність полягає в тому, що ми не використовуємо шаблонів, а щоразу підлаштовуємося під клієнта і робимо все під його бізнес.

Компанія постійно зростає, ми постійно щось купуємо, і в черговий раз потрібно було купити новий станок для введення нових послуг. На той момент власних коштів не було, але дуже хотілося купити його якомога швидше. Власне, я звернувся до ПриватБанку і там мені запропонували КУБ.

Після отримання кредиту нам вдалося швидко придбати необхідний станок і він вже працює. В інакшому випадку довелося би чекати, поки зберуться гроші та втрачати час. Наразі у нас працює понад 60 людей і ми постійно розширюємо штат.

Наразі я поставив собі за мету створити ідеальну організацію свого підприємства, щоб потім виконувати чітку стабільну роботу. Зараз ми завершуємо стадію формалізації бізнеса, а в майбутні місяці плануємо відкриття ще однієї точки в місті, а вже потім розширитися на інші міста, а пізніше, звичайно ж, на Європу.
З власного досвіду можу сказати, що для багатьох підприємців в Україні найголовніша перешкода – це втручання держави у справу і занадто високі податки
Мені подобається процес, мені подобається робити свій бізнес корисним для людей, які мене оточують. Бізнес не повинен бути заради грошей, він має стати сенсом життя. Звичайно, у кожного свої мотиви створення бізнесу, та для мене - це життя, це те, що мені подобається робити.

Звичайно, всі не можуть займатися підприємництвом, у кожного свої таланти, хист до чогось конкретного, що вони і мають робити протягом життя. І головне – робити це не заради грошей. Тобто, всі не можуть бути підприємцями, все має бути збалансовано.

Наразі мене дуже засмучує, що поліграфія працює за закордонній техніці, 95% компаній виготовляють поліграфію, використовуючи імпортні техніку, фарби, чорнила, комп'ютери, софт, папір. Тобто, наш ринок абсолютно вільний для виробництва. Можливо, пізніше, я докладу зусиль, щоб в Україні воно виготовлялося.

З власного досвіду можу сказати, що для багатьох підприємців в Україні найголовніша перешкода – це втручання держави у справу і занадто високі податки. Та попри все це, підприємці так чи інакше звикають, знаходять лазівки і все одно працюють.

Та якби держава була би більш лояльна до підприємців, свою енергію ми могли б пустити на розвиток своєї справи і зробити її ще кращою. Але останні два роки стало трохи легше, наприклад, у Харкові почали менше «кошмарити» бізнес. Якщо держава забере зі шляху підприємців усіх людей, що заважають, скоротить податки, спростить адміністрування, яке займає багато часу, то всім стане легше.
Made on
Tilda