УКРАЇНА В АНТАРКТИДІ
Як українські полярники підкорюють крижаний континент
Загадковий крижаний материк завжди приваблював шукачів пригод, слави і заробітку. Уявлення про існування на півдні терра інкогніта мали ще стародавні географи, які жили у ІІ столітті до нашої ери.

Підприємливі мореплавці здійснювали китобійні плавання в антарктичні моря. Зокрема, пальму першості у відвідинах Антарктиди історія приписує норвежцям Карстену Борхгревінку і Леонарду Крістенсену, які прибули туди на китобійній шхуні.

Пізніше, коли дослідження "Королеви холоду" набрало обертів, стало зрозуміло, що Антарктида багата не лише кригою, а й корисними копалинами. Крім того, вивчення шостого континенту дає багато можливостей для розвитку науки.

Наразі Антарктида визнана континентом, який не належить жодній країні, тим не менш багато хто має територіальні претензії на неї, тож боротьба за ласі шматки землі може розпочатися у будь-який момент.
ВІДКРИТТЯ КРИЖАНОГО КОНТИНЕНТУ
Антарктида - найхолодніший материк землі. 21 липня 1983 року на радянській станції "Восток" було зафіксовано найнижчу температуру на Землі -89,2 градуса.

Поверхня материка (95% території) вкрита крижаним панциром, середня висота якого складає 2 тисячі метрів, а біля Південного полюса сягає навіть 4 тисяч метрів. Завдяки цьому унікальному покриттю, Антарктида є найвищим у світі материком та найбільшим "банком" прісної води на Землі.

В Антарктиді чимало гір. Зокрема, Трансантарктичні гори, що перетинають майже весь материк, ділять їх на дві частини - Західну Антарктиду (групи гористих островів) та Східну Антарктиду (вкрите кригою плато).
Крижане покриття Антарктиди представляє великий інтерес для науковців. Вивчаючи особливості руху льоду, його товщину та фізико-хімічні властивості різних видів криги, вчені отримали змогу відтворити картину льодовикового періоду та прогнозувати кліматичні зміни на планеті.
Далека і самобутня Антарктида довгий час лишалася незвіданою землею. Цей континент розташований на самому півдні Землі навколо географічного південного полюса.

Перші згадки про крижані землі на півдні Землі датуються ще XVI століттям, проте офіційною датою відкриття Антарктиди називають 16 січня 1820 року. У цей день до її крижаного узбережжя пристали дві шлюпки "Восток" і "Мирний" - російської експедиції під керівництвом Фаддея Беллінсгаузена і Михайла Лазарєва.
Водночас першою документально доведеною висадкою на берег Антарктиди вважається норвезька експедиція Карстена Борхгревінка і Леонарда Крістенсена. Вони ступили на крижаний берег у січні 1895 року.
НІЧИЯ АНТАРКТИДА
Антарктида цікава й цінна не тільки з наукової точки зору. Надра "Королеви холоду" багаті корисними копалинами. Тут є поклади і вугілля і різноманітних металів. Є також газ і нафта, яких в Антарктиді не менше, ніж на Аравійському півострові. Зокрема, біля української станції "Академік Вернадський" було розвідано три родовища нафти і чотири - газу.

Щоправда, для видобування корисних копалин, науковцям ще треба винайти способи, як ефективно це робити у таких недружніх кліматичних умовах.

Проте не це зупиняє країни. Наразі видобування корисних копалин заборонено Конвенцією про Антарктику від 1961 року, згідно з якою Антарктида не належить жодній з держав. Мораторій діє до 2041 року. Поки що дозволено лише проводити наукові дослідження та займатися виловом риби.

Учасниками конвенції є 50 держав, які мають право голосу, а також десятки країн-спостерігачів.
УКРАЇНСЬКА СТАНЦІЯ
"АКАДЕМІК ВЕРНАДСЬКИЙ"
Зважаючи на можливості для розвитку науки та звабливі багатства Антарктиди, нею зацікавилася Україна, яка розпочала свою полярну історію ще за часів Радянського Союзу.

Проблема була лише в тому, що після розвалу СРСР Україна лишилася без полярної станції, де могла б проводити дослідження. Ситуація вирішилася завдяки щасливому випадку, якому передувала трагічна подія.

На британській станції "Фарадей" загинув полярник. Йому не змогли надати допомогу на місці, а рятувальну операцію неможливо було провести через відсутність взимку авіаційного сполучення зі станцією, розташованою на невеличкому острові Галіндез в Архіпелазі Вільгельма.

Королева Великобританії, яка патронує британських полярників, звеліла продати цю станцію країні, яка ще не мала своєї наукової бази в Антарктиді. Повідомлення про це було розіслано дипломатичними каналами у листопаді 1993 року. У той час послом України у Британії був Сергій Комісаренко - не тільки дипломат, а й академік НАН. Як науковець Комісаренко не міг не звернути уваги на лист про продаж полярної станції.

Отримати цю станцію бажало чимало країн, проте українським вченим вдалося запевнити британців, що вони якнайкраще підготовлені до проведення полярних експедицій. А дипломати своєю чергою домовилися про те, що Україна платитиме за станцію не грошима, а даними, зібраними її науковцями під час експедицій.

Тому британська станція "Фарадей" була передана Україні за символічну ціну - 1 фунт стерлінгів - й отримала нову назву "Академік Вернадський" на честь видатного українського вченого, першого президента НАН України Володимира Вернадського.

6 лютого 1996 року полярники підняли над станцією синьо-жовтий прапор.
Відтоді Україна щороку відправляє на Антарктиду експедиції, які складаються з 12-х полярників. Зазвичай половину складають науковці різних напрямів (біологи, біофізики, метеорологи тощо), решта - техніки, кухар, лікарі.

Перезмінка команд відбувається у березні, коли в Антарктиді осінь і протоку Дрейка ще не скувала крига.

Перші чотири експедиції полярників діставалися до станції "Академік Вернадський" українськими суднами, долаючи 15 тисяч кілометрів уздовж усієї Атлантики. Проте такий спосіб займав багато часу (близько 40 діб) і був не надто зручним. Тож зараз полярники спочатку летять до Європи (Париж, Мюнхен або Мадрид), далі трансатлантичним рейсом дістаються до Аргентини (Буенос-Айрес), де здійснюють пересадку на місцеві авіалінії та переліт до аеропорту Ушуайя, де на них вже чекає судно. А там 1,5 тисячі кілометрів і три дні до станції.
Одна експедиція коштує 50 млн грн, з яких більше 40 млн грн витрачається на перельоти, фрахтування судна і закупівлю харчів та інших необхідних речей для зимівлі на станції.

2017 року в Антарктиду відправили вже 22-гу експедицію. Традиційна церемонія проводів полярників відбулася 30 березня у Києві біля пам'ятника Михайлу Грушевському.
Щоразу організація експедиції супроводжується численними проблемами - в основному фінансового характеру, а також логістичного, адже через півсвіту потрібно доправити не тільки команду, а ще й усе необхідне для зимівлі тривалістю у рік, зокрема харчі.

Тим не менш, незважаючи на всі негаразди, Україна наполегливо продовжує відправляти експедиції до Антарктиди. І воно того варте.
За результатами конкурсу в експедицію було відібрано 12 осіб з 27 претендентів. 2017 року вік полярників склав від 22 до 62 років. Серед них семеро вчених (двоє геофізиків, троє метеорологів, двоє біологів) і п'ятеро фахівців із життєзабезпечення (дизеліст, системний механік, системний адміністратор зв'язку, лікар, кухар). Учасники команди є мешканцями різних міст України - Києва, Харкова, Черкас, Львова, Одеси.

Начальником станції під час зимівлі 2017 року було затверджено досвідченого керівника, механіка Миколу Старинця, який також є рекордсменом серед українських полярників за кількістю зимівель. Ця стане для нього вже восьмою.
Також українські вчені займаються дослідженнями озонової діри в атмосфері - це локальне падіння концентрації озону в озоновому шарі Землі. В атмосфері планети є велика кількість озонових дір, проте найбільша розташована над Антарктидою.

До речі, існування озонової діри 1985 року виявили вчені саме нашої станції, яка на той час ще була британською і називалася "Фарадей", а також науковці станції "Халі".

"Ці станції розташовані на різних боках біля Антарктичного півострова. У них були спектрофотометри Добсона, які вимірювали озон. І, виходить, що за допомогою цих двох станцій відкрили озонову діру", - розповів ТСН.ua геофізик Юрій Отруба, який у свою першу експедицію у 2009-2010 роках займався саме дослідженням озонового шару.
Як змінювався розмір озонової діри від 1979 року
Життя на полярній станції - це не лише робота. Дозвілля полярники проводять залежно від того, у кого до чого тяжіє душа. Одні катаються на лижах, другі - займаються риболовлею, треті - грають у більярд. Також на станції є бібліотека та спортзал. Та й сама природа на острові Галіндез, кажуть полярники, вигідно відрізняється від пустельних крижаних пейзажів великого материка і тішить око.
АНТАРКТИЧНИЙ ТУРИЗМ
Антарктична екзотика почала масово приваблювати туристів з середини минулого століття. Підприємці організовували морські круїзи для великих груп туристів та приватні подорожі на яхтах. Перші туристичні авіаперельоти на Антарктиду були здійснені з Чилі 1958 року.

Туристичний сезон триває протягом антарктичного літа - від листопада до березня. За один сезон Антарктиду відвідують десятки тисяч туристів.

Причому туристичні тури включають не тільки подорож узбережжям крижаного материка із заходом на полярні станції, а й альпінізм, катання на лижах і снігоступах.

Але навіть туризм в Антарктиді може бути небезпечним для життя. Український полярник Юрій Отруба розповів ТСН.ua, як одного разу українським водолазам довелося рятувати групу туристів з Італії, які прибули на їхню станцію на катамарані.

У нас є бухти, де стають яхти, але туди треба знати підходи, бо у нас там є підводне каміння. Біля нашої станції є кілька каменів, і ми там буї повісили, щоб навіть самим не наштрикнутися.
І ось один катамаран обходив за мапами, зайшов до нас, а потім, коли за кілька днів мав відходити вранці, вони у людей на якійсь яхті запитали, як треба йти. І ті розповіли, що треба йти просто на буйок. Він і пішов на буйок, і сів на камінь біля нашої станції.
Ми чекали на прилив, його зняли, але тоді піднявся вітер, а він не зміг завести двигун, і його вдруге посадило на камені, вже на інші понесло. Врешті-решт все нормально завершилося. Катамаран нічого не пробив, але погнув один гвинт, і двигун змістився трішки.
УНІКАЛЬНА ПРИРОДА
УНІКАЛЬНА ПРИРОДА
Суворі кліматичні умови в Антарктиді не сприяють появі бурхливої рослинності. Тож на крижаному континенті можна зустріти в основному лише лишайники, мохи та гриби, та й то лише у літній період, який може тривати всього кілька тижнів, як у Континентальній Антарктиці.

Морська Антарктика має довше літо (грудень-квітень) та більш різноманітну флору. Зокрема, в районі Аргентинських островів, де розташована українська станція "Академік Вернадський", зростає два види квіткових рослин - щучник та перлинниця.
Антарктична фауна також не надто багата. Вона представлена кількома видами комах, павуків. Єдині хребетні тварини, які живуть на поверхні - це пінгвіни. Антарктида - єдине місце на землі, де у природних умовах можна зустріти імператорських пінгвінів, які є найбільшими серед своїх родичів.
Є в Антарктиді й інші птахи - баклани, буревісники, альбатроси тощо. Останні, до речі, є одними з найбільших птахів планети. Буревісники, розповідає директор Національного антарктичного наукового центру Валерій Литвинов, полюбляють розправлятися з пінгвінами та крадуть у них яйця. Навіть полярникам, зазначив Литвинов, який побував у кількох експедиціях, доводиться бути обережними, коли поряд літають ці хижаки.
Більш розмаїтим є морський світ. Тут можна побачити й антарктичних тюленів, серед яких морські леопарди, морські слони. Є й косатки, дельфіни і кити. Моря Антарктиди багаті білокровною рибою, а також більш дрібними мешканцями - восьминогами, морськими зірками, молюсками та навіть морськими павуками.
Робота полярників в Антарктиді може бути небезпечною. Відомий випадок, коли 1993 року на британську біологиню напав морський леопард. 28-річна Крісті Браун пересувалася берегом, коли леопардовий тюлень схопив її і затягнув під воду. Колегам Браун вдалося витягнути дівчину з води. Протягом години біолога намагалися повернути до життя, але всі зусилля були марними - жертва тюленя померла, не приходячи до тями.
Від суворої природи дісталося й українцям. На щастя, ніхто не помер, але одного разу група полярників була близька до загибелі у бурхливому морі. Про це в інтерв'ю ТСН.ua розповів директор НАНЦ Валерій Литвинов.

Був такий випадок, коли я був на станції. Тоді вони не встигли виконати весь обсяг роботи, лишався ще один острів. І вийшло, що двигун заглухнув, і їх несе до океану, а там уже хвилі чотири бали. Стемніло, двигун не працює, вийшли на зв'язок і батарейка сіла – жах. Тоді була перезмінка, на станції стояло судно. І вони на своєму "Зодіаку" пішли. У них була навігація і вони могли побачити на екрані, як один човен наближається до іншого. Але айсберги заважали їм бачити один одного. От вони на екрані наче поряд, але кажуть, що ми один одного не бачимо. Але все добре завершилося, вони їх взяли на буксир, притягнули.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
Made on
Tilda